Щоб літо не закінчувалося.

© Георгій Литвинчук

(«Нова газета», 14 листопада 1998 року)

Тепло воно на Русі завжди цінувалося. Та й як не цінувати при нашому кліматі! Ось споконвіку і розуміємо всім народом як би зігрітися. Навіть уродженці теплого Закавказзя, потрапляючи до наших країв, починають думати, що «Гр-е-цію» так назвали тому, що туди «гр-е-ца» їздять. Хоч як крути, а питання тепла в нашій країні завжди було на особливому становищі. Правда в останні вісімдесят років вирішувався явно не з розуму. Більшовики, так і не зуміли придумати нічого кращого за центральні системи опалення та чавунних радіаторів, більше відомих у народі як «батареї».

В результаті на обігрів одного метра житлової, торгової або офісної площі в нашій країні йде вп'ятеро більше палива, ніж у наших північних сусідів шведів та норвежців! Ну а якщо говорити про виробництво, то тут взагалі сльози навертаються. Опалювати високі цехи, за допомогою радіаторів водяного опалення все одно, що носити воду в відрі. Тепле повітря вперто піднімається вгору і повертається назад неабияк охолоним. Щоб температура на рівні підлоги досягла 20 градусів Цельсія доводиться прогрівати повітря під стелею до 30, а в ряді випадків і до 50 градусів! Те саме відбувається в ангарах, спортзалах, кінотеатрах.

Уникнути цього можна двома способами – організувати підігрів підлоги або використовувати інфрачервоні нагрівачі. Економія, отримана в масштабах країни, дозволить відправити кожного десятого шахтаря до довічної оплачуваної відпустки...

Прекрасна підлога - це тепла підлога

Достеменно відомо, що теплі підлоги застосовувалися ще в давнину. Археологи виявили подібні системи у турецьких та грецьких лазнях. Чим же так хороша тепла підлога? Розібратися в цьому зовсім не складно. Потік теплого повітря, створений радіатором, тут же піднімається вгору, а тому навіть у звичайній квартирі температура на рівні підлоги на кілька градусів нижче ніж під стелею. Тобто голова у теплі, а ноги у холоді. Потрап винахідники батареї графу Суворову...

А якщо приміщення опалюване звичайними радіаторами має пристойну площу, то в одній його частині може бути набагато тепліше, ніж в іншій. В результаті холодне повітря починає подорожувати з кута в кут, погрожуючи всім мешканцям кімнати застудою.

Зовсім інша річ, якщо тепло йде від підлоги. Воно рівномірно розподіляється по всій його поверхні, тому горизонтальні повітряні потоки, звані в народі протягами, геть-чисто відсутні. Але найголовніше — температура на рівні ніг трохи вища ніж під стелею. При такому розкладі людині комфортно навіть якщо температура на 2-3 градуси менша за звичну. А це додаткова економія.

Іноді тепла підлога комбінується з традиційною системою опалення. У цьому випадку вони виступають як додаткове джерело енергії і використовуються з метою підвищення комфортності. Найчастіше така схема обігріву зустрічається у дитячих кімнатах, а також у приміщеннях з холодними плитковими підлогами: кухні, ванній кімнаті, туалеті.

Створити теплу підлогу можна одразу кількома способами. Найдешевше використовувати спеціальний провід, який змійкою укладається на теплоізоляцію і заливається в бетонну стяжку. Зазвичай її товщина не перевищує 5-8 см, але можна обійтися меншою кров'ю. При встановленні системи на стару підлогу використовують спеціальну мастику, завдяки чому кімната втратить у висоті не більше 2-3 сантиметрів, що практично непомітно.

При такій схемі бетон відіграє роль акумулятора тепла і якщо нічний тариф на електроенергію істотно нижчий за денний (де-не-де це вже практикується) є сенс нагрівати підлогу з ночі.

Використовуваний для обігріву підлог кабель зазвичай екранують, тобто поміщають у захисне металеве обплетення. Навіть якщо ваша дитина пошкодить дріт, забивши цвях або улюблений кіт зробить на цьому місці калюжу, нічого страшного не станеться: екран виконає роль громовідводу.

Друга причина з якої кабель екранують — це електромагнітне поле, яке він створює. Проте заради справедливості треба відзначити що, воно і так мізерно мало. Втім, особливо обережним можна рекомендувати так званий двожильний дріт, випромінювання якого взагалі віртуальна величина.

Температура нагрівального дроту зазвичай не перевищує +55 градусів, тому земля, тобто підлога не «горітиме» під ногами свого господаря. Така температура повністю виключає ймовірність пожежі та дозволяє використовувати практично будь-яке покриття для підлоги. Тільки не варто захоплюватися надто щільним ковроліном та паласами на гумовій основі. Вони можуть відбивати тепло, знижуючи ефективність опалення.

Температура кабелю та відповідно кліматичні умови у приміщенні регулюються за допомогою спеціальної автоматики, яка орієнтується на температуру підлоги чи повітря.

Найцікавіше, що вартість підлоги з електропідігрівом ($8-15 за квадратний метр) можна порівняти з установкою сучасних радіаторів водяного опалення, а тому це не чергова гра нових росіян. Тим більше, що випуск цієї продукції з успіхом налагоджений у підмосковних Митищах, російською компанією ССТ. Є вибір і у любителів імпорту: у нас у країні поширені теплі підлоги фірм Alcatel, Ceilhit, DE-VI, Domo, Ensto, Fenix.

Втім для створення теплої підлоги можна успішно використовувати не тільки електричний кабель, але і полімерну трубку. У цьому випадку нагрівання відбувається завдяки теплій воді, що проходить під підлогою. Її температура зазвичай не перевищує +55°С, а тому годиться навіть водиця із мереж гарячого водопостачання. А її, на відміну від центрального опалення, зазвичай відключають лише на місяць.

Низька температура теплоносія хороша ще й тим, що вода в системах опалення буває набагато холодніша за норму. «Батареї» в такій ситуації різко знизять нагрівання, а на ефективність системи «тепла підлога» це не вплине.

Використовувані в теплих підлогах полімерні труби, виробництво яких освоєно і в Росії не іржавіють, не пропускають повітря, легко приймають будь-яку необхідну форму і служать щонайменше 50 років. Тому теплі підлоги з водяним підігрівом не становлять небезпеки для сусідів знизу і ризик затопити півбудинку окропом практично дорівнює нулю. Вартість таких підлог $20-30 за квадратний метр, проте експлуатаційні витрати в цьому випадку є мінімальними.

Інфрачервоне сонечко

Однак створити теплу підлогу можна і інакше. Найцікавіше в тому, що подібна система вже давно апробована самою природою і за багато мільйонів років показала себе з найкращого боку — жодної рекламації. Так-так, мова йде про гаряче улюблене нами сонечко ... Його промені вільно проходять крізь атмосферу і прогріває землю, а також все що на ній знаходиться, включаючи курортників, що розніжилися на пляжі. І тільки коли земля добре прогріється, вона починає віддавати тепло повітрі. Тому на поверхні тепло, а за бортом літака мінус 50 за Цельсієм.

Скопіювати небесне світило вдалося лише у ХХ столітті, коли з'явилися перші газові та електричні інфрачервоні випромінювачі. Їхні промені подібно до сонячних проходять крізь товщу повітря, зігріваючи підлогу і все що на ньому знаходиться. За рахунок чого це досягається? Виявилося, що спосіб передачі тепла повністю залежить від температури поверхні. Розігрітий до 70-100 ° С прилад левову частину тепла віддаватиме за допомогою конвекції, тобто грітиме повітря, а от якщо той же радіатор водяного опалення довести до 300-700 градусів Цельсія тепло в основному випромінюватиметься.

Так що ж краще, інфрачервоні нагрівачі або теплі підлоги з водяним та електричним обігрівом? Відповісти це питання однозначно не можна, все залежить від обставин. Наприклад для укладання теплої підлоги з водяним або електричним підігрівом у цеху заводу, що діє, доведеться зупиняти все виробництво, чекати поки висохне бетонна стяжка… А ось інфрачервоні нагрівачі подібних проблем просто не створять. Висять собі на стелі та нікому не заважають. І монтаж можна провести дуже швидко, а головне без шуму та пилу. Та ж картина в спортивних залах: навряд чи комусь захочеться перестилати дороге покриття, прибирати глядацькі місця і т. д. Однак, як не крути, а електрокабель або трубка з водою нагріває підлогу більш рівномірно. Тому там, де пред'являються підвищені вимоги до комфорту, наприклад, у міській квартирі тепла підлога з водяним та електричним обігрівом все-таки краще. А в деяких приміщеннях, наприклад у ванних кімнатах, використовувати інфрачервоні прилади просто не рекомендується через високу вологість.

А ось де інфрачервоні нагрівачі будуть якраз, то це на вулиці, при обігріві відкритих веранд, піронів, причалів, трибун стадіонів. Яка різниця куди врешті-решт піде тепло: під стелю або в блакитні дали — головне, щоб уболівальникам було тепло. Важливо й інше — інфрачервоні нагрівачі знаходяться на порядній висоті, а тому дістатись такої техніки без спеціального спорядження дуже і дуже непросто. Це гідно оцінили працівники стадіонів, не з чуток знайомі з тяжкою вдачею футбольних фанатів. Це вам не шанувальники Лучано Паваротті, а тому все, що може бути зламано, краще прибрати від гріха подалі.

І, зрештою, ще один важливий плюс. Кожен, хто бував на Кавказі, помічав, що навіть узимку на яскравому Сонці можна ходити в одних плавках — не замерзнеш. І це за температури повітря близько нуля!

Такий самий ефект дають інфрачервоні нагрівачі. Якщо у великому неопалюваному приміщенні, наприклад, на складі, є кілька постійних робочих місць, достатньо повісити над ними цю диво-техніку. Людям буде комфортно навіть у зимові холоди, а економія енергії при цьому просто колосальна!

За бажанням інфрачервоні нагрівачі можна встановити і в квартирі. У цьому випадку вони виконуються у вигляді спеціальних плиток, що вставляються в підвісну стелю. Хоча бувають і більш екзотичні варіанти, наприклад, що приклеюється до стелі або стін випромінююча плівка.

Вартість інфрачервоного обігріву можна порівняти з влаштуванням теплої підлоги, проте викликає менше незручностей, пов'язаних з монтажем. Виробників цієї техніки можна цілком перерахувати поіменно. Це – норвезька компанія Pyrox, шведська Frico, американська Marley Electric Heating, чеська Fenix, французька Difotherm, фінська Ensto.